Ян Райніс

Поезії

Перекладач: Микола Бажан

Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

Він це знав

Він, це знаючи,

Жив у чеканні

З дня, коли хворість

Тіло струснула;

Все це знаючи,

Жив він, готовий

Смерть зустріти.

Жив, ясно бачачи,

Жив, розуміючи

Все, що минулося,

Все, що настане...

.................

.................

Біля постелі

Діти поникли

В мокрих сорочечках,

З лицями спухлими.

Витерши сльози,

Руку простягши,

Жінка водицею

Поїть востаннє...

Добре він відає,

Ясно вбачає він

Те, що з коханими

Станеться далі;

Все життя,- в горещах,

В праці невпинній,

В поті і злиднях,-

Марно кінчається.

Він не лишає

Дітям і жінці,

Крім безпритульності,

Більше нічого.

.................

.................

Це розуміючи,

Вмер він тихо,

Стисши зубами

З ліжка солому,-

Світлого розуму

Хворий не втратив

Аж до останньої

Смертної миті.

Біля казанів життя

Чом сидимо тут,

Склавши руки?

Немов причинні,

Бродимо колом,

В тузі одвічній

Зітхаєм тихо?

По той бік річки

Поля димують

Од випарів буйних,

Бурею збитих:

Бурхає димом

Машина майбутнього,

Піч велетенська

Жахтить од жару,

Казан велетенський

Життям вирує,-

Пломінь змішався

З парою й снігом,

Пломінь з водою

В борні запеклій,-

В борні тій самій,

Що осторонь неї

Ми тут зітхаєм;

Ті ж урагани,

Ті ж поривання,

Пристрасть та сама,

Той самий гнів.

Пильно вдивився

Крізь звиви пари:

Наші братове

Там у спекоті

Стали - й до себе

Кличуть всіх нас.

Чом сидимо тут,

Склавши руки?

Немов причинні,

Бродимо колом?

Йдімо зі всіми

В спільні лави!

Знову ставаймо

До боротьби!

Життя вирує,

Старе згорає,-

Розводьте ж пломінь

На кожнім місці,

Куди нас кинув

Великий вихор!

Байдуже, де скипає

Життя буйнішим виром,-

На півночі чи півдні,

На заході чи сході,-

Аби кипів цей вир!

З півдня і півночі,

Сходу і заходу

Сили збираються

Спільним громаддям.

Пара стовпами

Зводиться вгору,

Злившись верхів'ям

З небом захмареним,

Зрісши великим

Гіллястим лісом,

Що тінню вкриває

Весь круговид,-

З-під тіні видно

Новітній світ.

1907-1910

* * *

Борцем я був у всі прожиті дні,

На битву йшов у перших лавах завше,

І в розпалі духовної борні

Багато літ прийшлось прожить мені

Таких тяжких, що слабну, їх згадавши.

Ніколи я борні не уникав,

Хоч тисячі причин для цього мав,

Що будь-кому служили б за підставу

Покинути борню тяжку й криваву.

Я інших праць чимало розпочав,-

Ці мирні праці звершення чекають,

Давно лежать, давно мене волають,

Я й сотої частини не явив

Того, що душу сповнює неситу,-

В ній безліч є невимовлених слів.

О, так багато я сказати можу світу!

Від слів незмовлених в безсонні я знеміг.

Я задихаюся від них,

І все-таки їх заглушити мушу,

Хоч цим ображу власну душу,-

Можливо, я вже вбив її навік

І змучує мене її страждання й крик.

Хай так! Я все ж боротися не кинув

І в затишку ні року не спочинув,

Не змарнував ні тижня, ні доби,

Бо вищого нема в житті від боротьби!

Це - боротьба тяжка, безжалісна, могутня

За долю нашого народу, за майбутнє,

Яке тепер, сьогодні, в наші дні

Вирішується в битвах і борні.

Народові ми мусим помогти

Несхибну путь, до сонця путь знайти.

До сонця зрікся йти я манівцем своїм,-

З народом вкупі я. Народ є над усім!

1906-1907