Переклав з російської Анатолій КРАТ


ВЛАДІМІР НАБОКОВ


СМЕРТЬ


Драма у двох діях


Дія відбувається в університетському місті Кембридж,
                                        весною 1806 року

Д І Я    П Е Р Ш А


     Кімната...

.. Давно я б'юсь над нею, -
Не вистежити... Тільки ось тепер,
тепер, - коли пізнає він раптово -
А! В двері стук... Таке важке кільце
б'є в мідний гриб надвірний: стук знайомий,
стук неспокійний...

   Відчиняє.
   Вбігає ЕДМОНД, молодий студент.

ЕДМОНД...

.. Нежива...

ЕДМОНД.
                                                 Та як же...

..
Я, Гонвіл, жду... Чого ж ти оком зизиш,
І морщиш лоб великий? Так, - я жду,
дай відповідь! Хутчій!

ГОНВІЛ.
                                    От безтурботний!
Бо перед тим, як друга отруїть,
я маю дещо зважити - ти згоден?

ЕДМОНД...

Бо хочу розчерк смерті
помітити в твоїх очах. Сам знаєш,
який твій друг: він, як дослідник Пліній,
дивитись міг у виразку роздерту
Везувію, допоки з підземелля
вогнений гній шипів і наступав...

ЕДМОНД.
Чекай... Та тільки...

ГОНВІЛ.
                                 Може, ти боїшся,
що смерть твою зі смертю...

..

ЕДМОНД.
                    Адже ж свою свободу
підписую... Ну от... Скінчив я. Гонвіл,
читай.

ГОНВІЛ.
(читає про себе).
"Вмираю... трунок... сам узяв...
сам випив". Так...

..

ЕДМОНД.
                    Не знаю, чи було це
коханням чи шаленство крил шумливих...
Я зоресяйний свій ідіотизм,
як злого і пронизливого бога
від тебе й іновірців - приховав...

Ти ж, біля каміна,
зворушливо так пальцями хрустів,
у чомусь переконував, - Systema
Naturae сухо засудив... Я слухав.
Вона в кутку читала, і коли
сторінку проминала, то у серці
моїм злітала блискавка... А потім,
вже вдома, перед дзеркалом туманним
собі я довго в очі заглядав,
вишукував карбовану подобу...

..

ГОНВІЛ.
                               Мабуть,
продовжуй знов. Про що ви говорили?

ЕДМОНД.
...Ми говорили мало...  Я боявся
із нею говорити...