РОМАН АНДРІЯШИК
ЛЮДИ ЗІ СТРАХУ
РОМАН
В ОБЛОЗІ
Книга перша
    Чи я в батька не дитина була?
    Чи я в батька не кохана була?
    Взяли ж мене заміж дали
    І світ мені зав'язали...
    З народної пісні
    І
    - Як спалося? - запитала Левадиха...

А він у кутику над цеберкою.
    "У життя тисячі нагод витравити з людини впевненість,- подумав я.- Тоді, як утікач, боїшся власної тіні".
    - ...Семко був непосидою. Не балакав, а кричав. "Цить,- прошу не раз,- не репетуй, не в кузні". На хвильку прикусить язика, відтак своєї...

    Я зіперся на ворота, доп'яна вдихнув самосаду.
    Я ніби знав, що Він сьогодні спроможеться на слово.
    ...Досвіта мене розбудив холод. Я сонно глипнув на замуровану інеєм шибку, на язики снігу, надутого за ніч на підвіконня поміж трухляві рами, і накинувши поверх рядна шинелю, вкрився з головою...

Те, що він із цим скарбом пересік лінію фронту, межувало з чудом.
    Незабаром російська армія розвинула наступ. Відстань до бази збільшилась, зв'язок був поганий, і валка закотилася в лісок, який патрулювався австрійцями. Обоз захопили, спорядження підірвали на очах полонених, а самих їх погнали рити траншеї...

Витріщаюся на німака, а видіти вже не виджу. Коли він ні з сього ні з того запускає в мене грудомахою. Я стою ніби прикутий. Грудка пролетіла мимо вуха. Унтер другою - я ледве спромігся нагнути голову. Тоді я до нього задком і ходу..."
    По справедливості оцінив Федорів голос священик Охітва...

Священик сполотнів, далі посинів, потім знову сполотнів і наказав "братчикам" та "сестрицям" висловитися з приводу титаревої поведінки (випробувана тактика для здирання шкури чужими руками, надто в післясоборну епоху). Ті плутано побубоніли, і .Федір вилетів з церковного персоналу. Того ж вечора з тими ж таки "братчиками" вперше до безтями напився...

       11 Рене Декарт, "Пристрасті душі".

    - Кінець,- сказав я.

    - Чому?

    - Моєму вояцтву.- Я спробував говорити щиро.- Хочу спокою, хочу класти хату, заснувати сім'ю.

    - Не мели,- перебив мене Семен...

Не тоді коня сідлати, як треба сідати.

    - В селі, Семене, є фронтовики, здорові хлопці, а я геть порваний, порізаний, побитий... "І навпаки, якщо хто відчуває, що бажання помсти і гнів спонукають його не обдумуючи кинутися на напасників, то йому повинно прийти в голову те міркування, що нерозумно гинути, якщо можна без сорому врятуватись, і що при очевидній нерівності сил краще з честю відступити або здатися, ніж нерозсудно йти на вірну загибель...

    - Повсюдо! - Семен розчервонівся як рак.- Я знаю. Я все знаю. Збагни: якщо ми зупинилися на тобі, то неспроста. Голови мізкували!

    - Я й не стверджую, що гарбузи.

    Семен закресав кісточками, та раптом засміявся:

    - Домовилися, Прокопе...