Олег Романенко
                               Абстиненція

***
там тікає і такає годинник
то швидше то повільніше іде
там тікає і такає хвилинник
і ходить за годинником будь-де

і ходять і гуляють по кімнаті
годинник із хвилинником одні
як привиди вночі в порожній хаті
годинник із хвилинником сумні

***
В тебе сукня кольору неба
нічного
та ні місяця ні зірок
чи буває так
щоб нічого?
чи існує насправді
рок?
чи існує насправді лихо?
спитай
у свого вандала
він розкаже тобі
не існує
не існує бо вже
існувало...

Я тягнув нещасливі білети,
Підтасовані безсоромно.
Я вбив вас у стані афекту,
Ви мене -
                  холоднокровно.

***
хто ти тепер?
і де мої подарунки?
і де мої фотографії?
як Помпеї, припали пилом?
а вони ж навіть не встигли вицвісти!

хто ти тепер?
скільки разів ти зрізала волосся?
воно валяється долі, як сіно!
і тепер ніхто не зможе
зняти з нього мої відбитки...

У сон пірнаю, але слухаю-таки,
як сльози сохнуть на подушці і долонях.
І знов питаю:
дні минулі де ті?
В яких світах від мене їх заховано?
А пацюків немає,
бо там поверх -
третій -
будинку п'ятиповерхового.

***
Ти не шукай щастя, дурепо,
не шукай казкового міста:
щастя саме знайде тебе і, зірвавшись із цепу,
схоче загризти...