ІВАН КОЧЕРГА
     СВIЧЧИНЕ ВЕСІЛЛЯ
      
     ПЕРЕДМОВА
      
     Коли я випадково натрапив на мотив "заборони свiтла", мотив, що й послужив темою для цiєї драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати барвисту картину суто мiського життя i соцiальної боротьби в стародавньому мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби України за свою волю i самобутню культуру...

Грамота 1506 р., що "отложила" заборону свiтла, посилається на скаргу в цiй справi киян. Проте i попередня грамота 1494 року каже про такi самi скарги, що не заважало воєводам ще 12 рокiв тримати в темрявi ремiсничi "кiнцi" великого мiста. Отже, не буде великим порушенням художньої правди, коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим князям, київськi ремiсники i городяни не витримали й активно запротестували проти знущання...

     З мотивом заборони свiтла, що його дає згаданий iсторичний епiзод, я зв'язав вiдомий київський звичай "женити свiчку" першого вересня, що справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття.
     Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за свiтло київських ремiсникiв...

День схилився надвечiр. Воєвода сидить у високому крiслi, за столом, укритим килимом. Писар Козелiус доповiдає про справи. Комендант Кезгайло, високий худий литвин, чекає наказу. Князь Ольшанський стоїть бiля вiкна й дивиться на мiсто.

      

     І

      

     Входить ловчий Янулiс...

     I що ж той Свiчка?

     К о з е л i у с

      Це її жених

     I, безперечно, вплутаний в цю справу.

     Та мусили його ми вiдпустить,

     Бо в той сам час, як свiдчить панi Гiльда,

     Якраз її вiн боронив од лотрiв 1,

     Що на її напали в тих ярах...

     О л ь ш а н с ь к и й

     (мрiйно про себе).

      Де вона

     Живе, моя красуня неприступна.

     В о є в о д а

     При Кожум'яцькiй брамi, потiм там,

     Де Копирiв Кiнець i в Кожум'яках...

..

     (Сiдає за стiл).

      Панi свахо,

     Частуй гостей. Та не барись i ти,

     Дружко мiй любий, наливай чарки.

     Т е т я н а

     Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!

      

     Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках...

      

     Свiчка бере Меланчинi руки в свої.

      

     С в i ч к а

     Меласю люба! Зiронько моя...

     Чого ж така смутна та полохлива,

     Чом слiзоньки алмазнiї блищать

     В твоїх очах наляканих, журливих?

     Невже не рада ти хвилинi цiй,

     Що нас з'єднала?

     М е л а н к а

      Любий, дорогий!

     Щаслива я...

.. Усмiхнись,

     I зникнуть вмить усi ворожi тiнi.

     К а п у с т а

     Еге, еге, товаришi-брати,

     Прийдеться, мабуть, загасить свiчки!

     Або запнути вiкна.

     П е р е д е р i й

     (збентежений)...