МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ
ДОКИ СОНЦЕ ЗІЙДЕ, РОСА ОЧІ ВИЇСТЬ
Драма в 4-х діях і 5-ти одмінах

ЛИЦЕДІЇ:
      О л е к с і й  Д м и т р о в и ч  В о р о н о в, поміщик, капітан в одставці, літ 65.  
      Н а т а л я  С е м е н і в н а, його жінка...

  
      С к у б к о, писар.  
      Т е к л я  
      С о л о м і я
дівчата
      К а т р я  
      П а р у б к и  і  Д і в ч а т а...

Воно таки й справді смерком тут небезпечно. А все ти, Текле, - ідем та ідем, а ми за тобою, як вівці за цапом; от їй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела?
      Т е к л я. Тут буде на греблі диво!
      Д і в ч а т а. Яке диво?
      К а т р я...

      Т е к л я. Дивно! Тадже ти з лиця краща від Оксани! Ну, вже я б відлучила його від неї.
      С о л о м і я. Годі-бо тобі богзна-що вигадувати! Ти скажи мені краще, об чім то ти з панею радилась?
      Т е к л я...

І не гріх тобі?
      Т е к л я. Зваж, кого більш шкода, чи Харитона, чи... То-то ж бо і е! Так сьогодні, кажеш, сподіваються панича додому?
      С о л о м і я. Сьогодні ж, сьогодні. Оце перечули від когось, що ввечері прибіжить, так тепер й розіслали нас ма всі шляхи: мене, Зіньку, Матвія, щоб, стало буть, котре з нас постереже його, щоб бігли насупроти і щоб він якомога поспішав додому, певно, бояться, щоб він часом не забіг на яку хвилину до Оксани...

Ох, пам'ятатиму ж, сестричко! Не бійся, вже як-небудь та вибрешусь. От єй-богу, що правда. (Уходить).
      Т е к л я (одна). Найкраща послуга з дурних. Що ж би тут таке вдіяти? Що пригадати, щоб панич відсахнувся від Оксани? Як тілько спаде мені на думку, що вона така ж репана мужичка, як і я, та зробиться панею, то так мене й запече...

Відкіля вона взялася, хто її сюди привів? (До неї). Ну, пора вже тобі додому.

      О к с а н а. Правда ваша!.. Я вже й надто забарилась...

      Н а т а л я  С е м е н і в н а. Ну, то йди ж собі!

      О к с а н а...

Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні! (Згодом). Нічого... Бачите, вже й одійшла. Живуча я, як гадина!.. (Здійма з пальця перстень). Це його... паничів перстень. Хотіла було шпурнути його куди-небудь, та пошкодувала, що золотий. А найгірш боялась, що як пришлете грабувати, от тоді-то вже було б сорому надто! І я сама принесла...

.

      Н а т а л я  С е м е н і в н а (вийма хутко з шухляди гроші). Це тобі на придане! (Дає гроші).

      О к с а н а. Щ-о? Дякуйте, пані, що ви його мати! Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву, щоб щодня виймали часточку "за здравіє" вашої янгольської душі!...