БОРИС ЛЕВІН
ВИДНО ШЛЯХИ ПОЛТАВСЬКІЇ...
      
      Произведение украинского советского писателя посвящено Ивану Петровичу Котляревскому (1769 - 1838) - первому классику новой украинской литературы, автору прославленных "Энеиды", "Наталки Полтавки", "Солдата-чародея"...

Терпи й чекай на свій час: а може, таки зажевріє і твій вогник, засвітить і тобі надії промінь.
      З усього судячи, папір, що ти виконав, - опис наслідків так званої справи про заворушення в Турбаях, кожна буквочка якого виписана з особливим старанням, немислимо каліграфічне, що й дивитись тоскно, ще не проглянуто - отже, не дійшла черга...

Керуючий приймає з доповідями лише Новожилова - інших він і не знає. Можливо, через те Новожилов і канцеляристів майже не помічає, а говорити - і поготів, ткне пальцем у папір - розумій; "Виконати". І - кругом руш.
      Проте бувають і винятки, і здебільшого в тих випадках, коли Новожилов знаходить у папері слово, що звучить, як на його думку, незвично...

У величезному кам'яному місті кожний заклопотаний собою, живий ти чи гибієш - кого це обходить? Може, саме тому звідси, здалеку гледячи, істинним раєм здавався маленький, що приліпився на самому схилі Подільської гори, батьківський будиночок, а потопаючі літньої пори у вишневих садах непоказні, більш ніж скромні, будови впродовж Пробойної11[11] красивіші великокняжих палаців на Невській набережній...

чиновників, тих самих, хто мав пряме відношення до справ державних, від чиєї волі, а часом і настрою, залежала доля сотень тисяч їм подібних, а можливо, і всієї неосяжної імперії.

      Візити закінчувались по суті нічим. Нікого не турбувала доля збіднілого дворянина, що не мав ні землі, ні людських душ під своєю рукою і який приїхав із далекої провінції шукати служби у Північній Пальмірі...

.. Аякже! Давно мріяв, так би мовити, особисто лицезріти творця "Енеїди". Боюсь вірити, що переді мною сам автор. Так, мосьпане, смішно, навіть дуже. Таке, як у вас, зустрінеш нині не часто... А стосовно служби, милостивий пане, то, мушу визнати, до крайності здивований: для чого вам, голубчику, служити, витрачати дорогоцінні хвилини на писання - кгм - вихідних паперів? Се дуже спустошливо для вітчизняної і, скажемо відверто, ще бідної словесності...

      Котляревський вирішив діяти негайно, не відкладаючи.

      Другого дня, прийшовши до гімназії, попросив затриматися після уроків отця Георгія для пильної справи.

      Отця Георгія він знав вже не перший рік, служили ж разом, і хоча в гімназичній ієрархії вони займали різні ступені, але попові доволі часто доводилося поступатись своїми переконаннями перед доглядачем...

      Ледве законоучитель, відсапуючись, усівся у великому кріслі, як доглядач зразу і почав:

      - Отче, хочу говорити щиро і відверто. Маю до вас претензії.

      - Які, дозвольте поцікавитись?

      - Всі ми ходимо під Всевишнім, і ніщо від його ока не сховається...

      - Яким це чином? - Вирячився піп, ніс його, і так червоний в одну мить посизів.

      - А ось таким. Ніхто інший, як ви, отче, підбурюєте дітей пустити півня театрові.

      - Та ви що? - удав з себе обуреного піп, - і слухати не хочу!

      - Ні, послухаєте...