КАТЕРИНА МОТРИЧ
ПОЛІТ ЖУРАВЛІВ НАД НЕТОЛОЧЕНИМИ ТРАВАМИ
       І мертвим, і живим, і ненародженим
       жителям чорнобильського Полісся
       присвячую.
        
       В глупу ніч Насті приснився лихий сон...

Шукає ногами дна, а воно випорскує, а течія відносить її далі й далі.
       Вона скрикнула і прокинулася. Серце калатало несамовито, чула у всьому тілі дрож і холод, мовби й справді вибралася з тої осоружної купелі.
       За вікном - непроглядна весняна ніч...

Сон щось скаламутив у ній. Хотілося самій глянути й пересвідчитися, що справді нема тієї страшної ріки, яка приснилася посеред ночі і на очах у Насті перетворилася на невблаганне море.
       В лузі розлила свої роди інша ріка: умиротворена й весела. Верби та кущі за ніч позеленішали...