| На странице «Кайдашева сім'я» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
КАЙДАШЕВА СІМ'Я
Повість
Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах...
В гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє. Над долинами стоїть сизий легкий туман. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.
Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша...
На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.
Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки: жнива кінчались, і начиналась возовиця. Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого- Лавріном...
Стр. 1
- Що це ти витворяєш?
- Те, що бачите.
- Приставляй у більшому горшку борщ!
- Навіщо? Мій борщ вже докипає, - сказала Мотря спокійно, але насмішкувато.
Кайдашисі довелось самій приставлять другий борщ та другу кашу...
Старий Кайдаш витріщив очі на горня i не знав до чого воно йдеться.
- Глянь! Що це таке! - сказала Кайдашиха, тикаючи під самий ніс Кайдашеві горня з кашею.
- Каша. Що ж воно, як не каша. - сказав Кайдаш. Він не доглядався, в якому там горшку зварили кашу...
Вона хоче обідать окремо, - сказала Кайдашиха.
- Та нехай, про мене, обідає й сама, ще й розпережеться, - сказав Кайдаш. - Нехай, про мене, з'їсть оцю кашу з горшком...
Старий Кайдаш пам'ятав мотовило. В його й досі щеміла спина.
- Я вже не знаю, що це далі буде...
Стр. 10
Вона боялась, що її проклін побив Мелашку, як лиха година, почутила свою провину і тільки плакала мовчки.
Через кілька день через Семигори йшли з Києва люди й розказували, що коло Києва в бору знайшли вбиту молодицю. Та чутка полетіла по селі. Баба Параска принесла ту звістку до Кайдашів...
Карпо з Мотрею, забувши про колотнечу з матір'ю, і собі ввійшли в хату і сумно дибились, підперши руками голови. В хаті неначе лежала на лаві мертва Мелашка, і вся рідня зійшлась на її похорон.
- Боже мій милостивий! - голосила Мелашчина мати. - Якби Мелашка вмерла дома, мені не було б так жалко; я б знала, що вона вмерла; я б її оплакала по-людській, а то, може, її тіло звірі рознесли по лісі...
Робота в проскурниці була неважка після важкої роботи в свекрухи. Харч була добра. Сама проскурниця була добра женщина, не лаяла, не гризла Мелашки з ранку до вечора, як гризла свекруха. Перший тиждень Мелашка одпочивала. Але другого тижня, після провід, Мелашка почала нудитися за Лавріном. Вона виробляла проскури, а її думки літали в Семигорах коло милого...
Стр. 20
|
