ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО
    ТОРЕАДОРИ З ВАСЮКІВКИ
    
    Трилогия про пригоди двох друзів
    
    ЧАСТИНА ПЕРША
    яку розсказує Павлуша Завгородній
    
    НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВІРНОГО ДРУГА І ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШІ ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛІ, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКІВКИ
    
    
    РОЗДІЛ І ...

Бо ж ви битиметесь.
    - Вони ще мені умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте!
    - Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.
    - Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що...
    -Ми ж не знали...

Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у -Васюківці! Станція "Клуня" - станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копійок.
    Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро...

.. ВХАТ... А що?! На гастролі їздитимемо... Ондо МХАТ недавно повернувся з Се-Ше-А. Хіба погано?

    Та мене не треба було вмовляти. Я був Немирович-Данченко Вмовляти треба було Галину Сидорівну та інше шкільне начальство. Проте й Галину Сидорівну не довелося вмовляти. Вона одразу підтримала нас:

    - Молодці, хлопчики! Правильно! Я давно хотіла організувати драмгурток, та все якось не зберуся...

Тебе й на сцені не почують.

    І тільки побачивши, як побуряковів від образи Кагарлицький, Ява змилостивився:

    - Хіба що статистом будеш, юрбу гратимеш... - і записав.

    На першому засіданні гуртка вибирали п'єсу. Вибирали довго...

По-друге, за програмою, отже, це нам навіть дуже корисно. По-третє, це просто надзвичайно весела і хороша річ. І ролей багато, якраз усім вистачить.

    Ми тут же прочиталч "Ревізора", і він нам дуже сподобався. Комедія - отака!

    Як добре поставити - пупа порвеш...

.. Але... От ви мені скажіть, що з людиною робиться після смерті? От жив-жив чоловік, все відчував, думав, мріяв... І от раптом умер і - нема... Нема нічого! От як це може бути, щоб не було нічого? Повинно ж щось бути. От навіть за законами фізики. Ніщо з нічого не з'являється. Ніщо без сліду ііе 'щезає, а просто переходить в іншу форму...

    Проте Антончик на Карафольчині прокльони особливої уваги не звернув.

    - Ні, от серйозно, - сказав він. - От коли за законами фізики ніщо не щезає, то чому не можуть думки, розум, почуття... ну, оте, що називають душею... чому не може вого перейти у форму привида? Після смерті тіла...

- Живе ж вона в нас у народі. Скільки вже років... Років триста, не менше. І кажуть же, що бачили люди, і не раз...

    І тут мені стрельнуло!

    О!

    - Хлопці! Ідея! - сказав я. - Чим отак язиками ляпати, пропоную перевірити легенду про Горбушипу могилу...