НЕБО

           Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
           Чому я не сокіл, чому не літаю,
           Чому мені, боже, ти криллів не дав?
           Я  б землю покинув і в небо злітав!
           Далеко за хмари, подальше од світу,
           Шукать собі долі, на горе привіту,
           І ласки у зірок, у сонця просить,
           У світі їх яснім все горе втопить;
           Бо долі ще змалу здаюся не любий,
           Я  наймит у неї, хлопцюга приблудний;
           Чужий я у долі, чужий у людей:
           Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
           Кохаюся лихом, привіту не знаю,
           І гірко, і марно свій вік коротаю;
           І в горі спізнав я, що тільки одна, -
           Далекеє небо, - моя сторона.
           І на світі гірко; як стане ще гірше,
           Я  очі на небо, - мені веселіше!
           І в думках забуду, що я сирота,
           І думка далеко, високо літа.
           Коли б мені крилля, орлячі ті крилля.
           Я  землю б покинув, і на новосілля
           Орлом бистрокрилим у небо польнув,
           І в хмарах навіки од світу втонув!