Антуан де Сент-Екзюпері

Маленький Принц

Леонові Верту

Даруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий - мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. I нарешті третє:

дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду...

Після цього він не може й ворухнутися, спить собі півроку, аж поки перетравить їжу".

Я чимало думав про сповнене пригод життя в джунглях та й собі намалював кольоровим олівцем мій перший малюнок. Малюнок № 1. Ось що я зобразив.

Я показав цей твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх...

Отож я мусив обрати собі інше ремесло, і я навчився керувати літаками. Я облетів майже цілий світ. I географія, сказати по щирості, стала мені у великій пригоді.

Я умів з першого погляду одрізнити Китай од Арізони. То вельми корисно, надто як уночі з курсу зіб'єшся.

На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки...

..

X

Найближче до планети маленького принца були астероїди 325, 326, 327, 328, 329 і 330. Спершу він вирушив туди: треба ж знайти якесь діло та й чогось навчитися.

На першім астероїді жив король. Убраний у шарлат і горностай, він сидів на престолі - дуже простому, а все ж величному...

- Я забороняю тобі позіхати.

- Не можу стриматися,- відказав маленький принц, страшенно знічений.- Я здорожився і зовсім не спав.

- Ну, тоді наказую тобі позіхати,- сказав йому король.- Я багато років не бачив, щоб хтось позіхав. Мені це навіть цікаво. Тож позіхай ще. Це моє повеління...

- Велю тобі: сідай! - одрік король і велично підгорнув полу своєї горностаєвої киреї.

Одне вражало маленького принца: планетка така манюсінька. Над ким же владарює король?

- Ваша величносте,- мовив він,- можна вас запитати...

- Велю тобі: запитуй! - квапливо сказав король...

..

Квітка, яку я мав удома, завше озивалася перша".

XX

Довго простував маленький принц пісками, скелями й снігами і набрів зрештою на дорогу. А всі дороги провадять до людей.

- Добридень,- промовив він.

Перед ним був садок, повний квітучих рож.

- Добридень,- відгукнулися рожі...

.."

А потім він ще сказав собі: "А я гадав, що маю такий скарб - єдину в світі квітку, а то звичайнісінька рожа. Проста рожа і три вулкани заввишки до колін, і то один з них погас, певне, назавжди - цього замало, щоб величати себе принцом..."

Він упав на траву й заплакав.

XXI

Отоді-то й показався лис...

- А що означає - приручати?

- Люди,- мовив лис,- мають рушниці і ходять на лови. Це так ускладнює життя. А ще вони розводять курей. То єдина користь від людей. Ти шукаєш курей?

- Ні,- сказав маленький принц.- Я шукаю приятелів. А що означає - приручати?

- Це поняття давно забуте,- мовив лис,- Воно означає: прихилити до себе...