Еміл Рупел

Поезії

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Пісня

Круму Василчеву

Душа народу - вічна і казкова,

У спів її заслухався Балкан,

В жагуче,

         незглибиме,

                 юне слово,

Ще й вогняне, мов діючий вулкан.

Вона червоним цвітом майоріє,

Мов пам'ять битв,

Як пролетарський стяг!

Вона з моїм народом не старіє,

До зір велично стелиться їм шлях.

Від слів журби -

              до світанкових речень.

Від кореня - до буйних верховіть...

Я пів-Землі завдав собі на плечі,

І людству серце -

              мов пульсар зорить.

В артеріях - дуга високовольтна,

Аж іскри дошкуляють небозвід,

Турбінам я кричу:

              - А це, дозвольте,

В гідроресурс включить робочий піт!

Не зранять землю ні зерно, ні вруна.

Нестишний біль - могили у полях...

Народна пісня - цнота і трибуна -

До зір велично прокладає шлях,

Дарує доля нам

              прикметні весни, -

Ми обрії розводимо крильми.

Нам сонце заздрить

І дітей нам пестить,

Бо ми співучі люди між людьми,

Закільчуються мрії знов жаждиво,

Щоб не вгасали почуття святі.

Народжувався спів наш - яко диво

На бузлуджанській* рідній висоті,

Щоб прапором червоним

                   майоріти!

------------------

* Бузлуджа - місце, де в 1891 р. відбувся конгрес

Болгарської соціал-демократичної партії.

Осінь

Ходить вітер

між дерев нестримно,

вголос її кличе знов і знов.

Ніби тінь,

вона упала зримо,

увіллялась в дихання і кров.

Хмари перезріло снять собою:

їм тяжкий мандрівності талан.

Осінь доторкнулася габою

кожного юнацького чола,

Світ стає

невпізнаним щомиті.

Час у венах дзвонами вдаря.

А в очу - сльозою перемиті

павутинка осені й зоря.

Кожного, з-під інею і злота,

осінь роздивляє тайкома:

світлих дум ласкава заохота...

тане в зимних променях

сама...