Фелікс Лопе де Вега Карпіо

Діалог Фронлосо та Лавренсії з драми "Овеча Криниця"

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

- Це у нас такий звичай:

хто школяр - то вже студент,

хто сліпий - короткозорий,

хто кульгавий - то нескорий,

хто злодюга - претендент,

хто сутяга - діловий,

хто плутяга - то розумний,

хто невіглас - легкодумний,

хто хамлюга - то прямий,

хто ротатий - злотоуст,

хто банькатий - прозорливий,

боягуз - то соромливий,

хто скупий - то має глузд,

хто дурний - то простодушний,

хто вже лисий - то й мудрець,

хто крикун - то молодець,

пранцюватий - золотушний,

хто бурчливий - то серйозний,

хто незносний - то дивак,

хто розпусний - має смак,

хто скажений - то нервозний,

хто нахабний - то вже смілий,

хто пузатий - заживний,

хто цибатий - то стрункий,

хто горбатий - то похилий...

Можна, бачите, словами

все на світі личкувать:

то чому ж би не назвать

вас мені - "прекрасні дами"?

- Все говорять навпаки:

хто поважний - то нудний,

хто правдивий - то нескромний,

а хто щирий - безсоромний,

а хто щедрий - навісний,

той, хто радить,- то влазливий,

той, хто ганить,- лютий звір,

хто побожний - лицемір,

хто увічливий - лестивий,

хто терплячий - то боюн,

хто поблажливий - макуха,

а хто строгий - то катюга,

хто заслужений - везун,

хто нещасний - винен сам,

той, хто смирний,- то єхидний,

той, хто вірний,- жалюгідний,

хто одвертий - просто хам,

чесна дівчина - дурна,

чесна й гарна - ідіотка,

і шерепа, і девотка...

Та доволі. Річ ясна.