Ґеорґ Гайм

Смерть закоханих на морі

Перекладач: П.Рихло

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Ми будем спати там, у темних сховах,

В країні тіней, сном повиті вічним,

Посеред мертвих, у м'яких альковах,

Між водоростей, в місті демонічнім.

Самотність стулить нам важкі повіки,

І тиша заполонить наші зали.

Лиш риби заглядатимуть у вікна,

Та вітерець гойдатиме корали.

Голубить човен наш морська гладінь.

Вечірній бриз затінює простори -

Паромщик цих безмежних володінь,

Ще онде хвиль здіймає цілі гори.

Здригаються і піняться вони,

Баклан шугає в чорні їх провали,

Де кораблів загиблих з глибини

Стримлять уламки, мов підводні скали.

На ветхих реях ще сидять матроси -

Скелети, що поглинув їх Мальстрем.

Мов глядачі в юрмі різноголосій,

Принаджені заїжджим штукарем.

Мальстрем вже лиже низький борт човна.

Ось він хитнувсь, попав у водоверть

І все. Його ковтнула глибина -

Захланна, білопінна смерть.

Немов павук, зімкнуло море рот,

Запалахтівши в білому вогні.

Ряхтить байдуже дальній горизонт,

Ширя орел байдуже в вишині.