Ґотфрід Бенн

Метро

Перекладач: П.Рихло

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Ласкаві зливи, цвіту перша рань,

немов з лісів, тече із теплих шуб.

Роїться пурпур. Закипає кров.

Крізь цю весну проходить незнайомка.

Все бездоганне в ній. Та край панчохи

втіка від мене, щось туманить очі:

цвітіння тепле і чужа вологість.

О, як її уста гребуть повітря!

Ти мозок ружі, кров морів, ти Божий смерк,

ти клумба, як струмують твої стегна,

коли ти піднімаєшся по східцях!

О, темно: та живе під сукнею твоєю

Лиш білий звір, лиш безсловесний пах.

Заручник мозку, що вагітний Богом,

я глуздом ситий вже. О, риштування

квіткових сув'язей, відтятих ніжно,

розбухлих, зцибенілих, зкапотілих.

Так відособлено. Так втомлено. В дорогу!