Хуан Рамон Хіменес

Осінній вірш

Перекладач: Г.Латник

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Мене вже переповнила природа

і зрілістю своєю золотою,

й високим вітром, що зело овіяв.

Неначе плід розкішний, потаємний,

в собі начала вміщую величні:

вогонь, повітря, землю, воду -

                              безмір.

І світло золоте я ллю на морок,

і в сутінках пробуджую духмяність,

складаю низки чарівних мелодій;

моя душа спиває безконечність -

розмірну насолоду самотини.

Я - ніби скарб найвищий,

                       незрівнянний,

з густим і чистим поблиском

                         опалу;

усе довкіл заповнюю собою.

А все це є надлишком порожнечі,

і все це задля того лиш потрібне,

щоб тішити безмежне

             честолюбство.