Ілля Ільф

Дванадцять стільців

Перекладач: Марія Михайлівна Пилинська та Юрій Олексійович Мокрієв

Джерело: З книги:Ільф І.А., Петров Є.П. Дванадцять стільців; Золоте теля: Романи /Пер. з рос. М. Пилинська, Ю.Мокрієв.- К.: Дніпро, 1989.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www...

Питання любові й смерті не хвилювали Іполита Матвійовича Вороб'янінова, хоч питаннями цими, згідно із своєю посадою, він відав з дев'ятої ранку до п'ятої вечора щоденно з півгодинною на сніданок перервою.

Щоранку, випивши з морозної, з прожилкою, склянки свою порцію гарячого молока, що його подавала Клавдія Іванівна, він виходив із напівтемного будиночка на широку, вщерть повну дивовижного весняного світла вулицю імені товариша Губернського...

"Ласкаво просимо" лопнуло ще за три роки до того, як Іполит Матвійович осів у місті N, а майстер Безенчук пив горілку і навіть одного разу пробував закласти в ломбарді свою найкращу на вітрині домовину.

Люди в місті N умирали коли-не-коли, і Іполит Матвійович знав це краще за будь-кого, служив-бо він у загсі, де відав столом реєстрації смертей та шлюбів...

- Купуєте старі речі? - запитав Остап грізно.- Стільці? Тельбухи? Коробочки з-під вакси?

- Чого вам треба? - прошепотів панотець Федір.

- Мені треба продати вам старі штани.

Священик заледенів і одсунувся.

- Що ж ви мовчите, як архієрей на прийомі?

Панотець Федір повільно рушив до свого номера...

Остап нахилився до замочної щілини, приклав до рота долоню трубою і виразно сказав:

- Почому опіум для народу?

За дверима мовчали.

- Папашо, ви ница людина! - прокричав Остап.

Ту ж мить із замочної щілини вискочив і засовався олівець, вістрям якого панотець Федір намагався вжалити ворога...

- Я купив цей гобелен у петербурзького антиквара.

- На біса пастушка! - крикнув Остап, розриваючи ордер на локшину.

- Стіл круглий... Очевидно, від гарнітура...

- Дайте сюди столик. К чортовій матері столик!

Залишились два ордери: один - на десять стільців" виданий музею мебльової майстерності в Москві, другий - на один стілець - т...

- От тобі міліція! От тобі дорожнеча стільців для трудящих усіх країн! От тобі нічні прогулянки до дівчат! От тобі сивина в бороду! От тобі біс у ребро!

Іполит Матвійович за весь час екзекуції не зронив жодного звуку.

Збоку могло видатись, що шанобливий син розмовляє з батьком, тільки батько занадто жваво трясе головою...

- Що пропало? - запобігливо спитав Вороб'янінов.

- Стільці окремо продають, от що. Може, хочете придбати? Будь ласка. Я вас не держу. Тільки навряд чи пустять вас. Та й грошей у вас, здається, не густо.

А тим часом в аукціонному залі відбувалось ось що: аукціоніст, відчувши, що вибити з публіки двісті карбованців одразу не вдасться (надто велика сума для дрібноти, що залишилася в залі), вирішив добути ці двісті карбованців шматками...

Він, як і обіцяв, вернув до Іполита Матвійовича через п'ять хвилин. Безпритульні стояли напоготові біля входу в аукціон.

- Продають, продають,- зашепотів Іполит Матвійович.- чотири і два уже продали.

- Це ви удружили,- сказав Остап,- радійте. У руках все було, розумієте - в руках...