Жан-Поль Сартр

Шляхи свободи

Том 1 - Зрілий вік

Переклав з французької Леонід Кононович

                                                                                                                
                                                                  Ванді Козакевич

Посеред вулиці Версинґенторікса якийсь дебелий чолов'яга ухопив Матьє за руку; на протилежному боці туди-сюди походжав хідником поліцай...

- Гаразд, зичу тобі щастя, - сказав чолов'яга. - Отак.

Він переможно розреготався. Матьє угледів, що поліцай уже прямує до них, і стривожився за чолов'ягу.

- Гаразд, - мовив він, - бувай.

І хотів було податися геть, та чолов'яга перепинив його.

- Щастя, - м'яко сказав він, - одного щастя замало...

Той прочитав:"C.N.T. Diaro Confederal. Exemplares 2. Франція, Комітет анархо-синдикалістів, 41, вулиця Бельвіль, Париж, 19". Марку було приклеєно під адресою. Вона була теж зелена, на ній стояв поштовий штемпель Мадрида. Матьє простягнув руку.

- Дуже дякую.

- Та обережніш, ти! - розлютився чолов'яга...

- Гаразд, - мовив Жак, - усе зрозуміло!

Він підняв зчеплені руки на рівень очей і поглянув на них з таким виразом, неначе йому треба було всього лиш зробити висновки з того, що йому допіру було сказано. Та Матьє не обманював себе: так хутко адвокат рішення не приймає. Жак опустив руки й, розчепивши їх, поклав на коліна, він відкинувся у кріслі й очі втратили свій блиск...

- Так от, - втомлено сказав Матьє, - я прийшов до тебе позичити чотири тисячі франків.

- А ти, - сказав Жак, - а ти певен, що аборт узгоджується з твоїми принципами?

- А чому б і ні?

- Не знаю, тобі видніше. Ти пацифіст із поваги до людського життя, а хочеш життя обірвати.

- Я все вирішив, - сказав Матьє...

Та ці арґументи були надто прямолінійні, щоб уплинути на Жака; Матьє просто сказав:

- Аборт - це не дітовбивство.

Жак узяв цигарку і запалив.

- Авжеж, - з байдужністю відказав він. - Я згоден: аборт - це не дітовбивство, це, сказати б, метафізичне вбивство. - Він поважно додав: - Мій бідолашний Матьє, в мене жодних заперечень немає проти метафізичного убивства, а також проти гарно спланованих убивств...

Він посміхнувся. "Вона сказала ще одне. Сказала: я житиму вічно..."

Лола заспівала.

                                                XII

"О десятій ранку в кав'ярні "Дом"...

Ліжко, письмовий стіл, лампа, зелений фотель: не спільниками його вони вже були, а всього лиш анонімними предметами із дерева й металу, домашнім начинням, ніч він провів немов би в готельному номері. Матьє вбрався й, насвистуючи, спустився східцями.

- Вам лист пневматичною поштою, - сказала консьєржка...

Івіш сиділа в кав'ярні, у темному закуті. Спочатку він  угледів її перебинтовану руку.

- Івіш! - ніжно покликав він.

Вона підняла на нього погляд, в неї було неприступне трикутне обличчя, на ньому читалася її дрібна недобра цнота, пачоси закривали половину щік: вона не зачесала коси догори...