Лі Бо

Поезії

Перекладач: Л. С. Первомайський

Джерело: З книги: Первомайський Л. С. Твори: В 7-ми т. Т. 6: Переклади. / Упоряд. С.Пархомовського.- К.: Дніпро, 1986.

В зимовий день повертаюсь

до своєї старої хати в горах

З очей моїх втомлених

ще не зітер я сльози?,

Ще пил на одежі чиновницькій

отьмарює взори...

Книжки розгортаю -

вже міль розплодилась в книжках,

Під ліжком моїм

завелися малі мишенята.

Слід жити по правді -

вся мудрість у цьому, вся сіль.

Про світ я замислююсь,

і про життя та людину.

Якщо доведеться

рушати мені і відціль,-

Я краще навіки

живий схоронюсь в домовину...

Проти стріл і списів

стоїмо непохитно, як скелі,

Нас безмежна любов до вітчизни

з'єднала навік.

Снігом з пригорщі гасимо

спрагу пекучу над морем,

На холодних курганах ночуємо

в мертвих пісках,

Лиш коли ми у битвах

напасників військо поборем,-

Зможем гордо сидіть

на вишиваних подушках...