Максим Богданович

Межі

Перекладач: Михайло Драй-Хмара

Джерело: З книги: Михайло Драй-Хмара. Вибране. К.: Дніпро, 1989, с. 265-266 (вперше надруковано: Максим Богданович. Вінок. Київ: Державне видавництво України, 1929).

Поглянь навколо - і застигне кров:

ось хату щільно обійшов

паркан із гострими цвяхами,

посипаний колючим склом.

Дивись, як густо за селом,

ланами,

біжать вузькі обніжки навскоси;

а он ідуть рови через ліси,

і стопудові каменюки серед поля,

по суголовках, на межі, лежать;

вістря багнетів блискотять

по всій землі, мов дика воля,

на узгряниччях всіх держав, сторон,-

дивися: скрізь кордон.

Не змірять вільного простору

степів, лугів,- а чоловік

тини робив, рови копав за віком вік,

ховався в них, мов лис у нору,

тремтів, як на осиці лист,

і, людський оганьбивши хист,

злословив, безсердечний, хтивий,

такий зрадливий,

такий чужий для всіх братів.

Круг його - ряд штахет, плотів.

Поглянь, що діється за отими плотами!

Через тяжкий надмірний труд

там гине в злиднях бідний люд,

що сам могутніми руками

створив усі багатства на землі:

посіяв жито на ріллі,

побудував нам залізниці,

заводів димарі аж до небес підніс,

а сам давно сліпий од сліз,

і щастя вже йому й не сниться.

Дивись: по всій землі святій

буяють хвилі золоті,-

то збіжжя неозорне море!

Цвітуть луги, шумлять ліси -

о, скільки є кругом багатства і краси,

а люди знають тільки голод, горе,

бо темні, як сліпі кроти,

бо скрізь - кордони, скрізь - плоти!