Максим Богданович

Погоня

Перекладач: Михайло Драй-Хмара

Джерело: З книги: Михайло Драй-Хмара. Вибране. К.: Дніпро, 1989, с. 261-262, 481 (вперше надруковано: Максим Богданович. Вінок. Київ: Державне видавництво України, 1929).

Тільки в серці почую, мій краю,

і тривогу за тебе, і гнів,

гостробрамську святиню згадаю

і на конях грізних вояків.

Скаженіють запінені коні

і, як вихор, женуть, і хриплять,-

стародавньої Литви Погоні

не розбить, не спинить, не стримать.

Перед вами - роки незміренні,

а за вами - століттів сліди,-

ви за ким женетеся, шалені?

Де шляхи ваші йдуть і куди?

Чи вони, Білорусе, погнались

отим дітям твоїм наздогон,

що забули тебе, відцурались,

продали, наче бранку, в полон?

Уражайте їх, бийте мечами,

не давайте чужинцями жить!

Хай почують, як серце ночами

за подолану матір болить!

Краю рідний, я - тільки людина,-

затамуй мою тугу німу!

Ти пробач, ти прийми свого сина,

дай умерти за тебе йому!

Все летять і летять оті коні,

срібні збруї далеко гримлять,-

стародавньої Литви Погоні

не розбить, не спинить, не стримать!

В старому Вільні, на мурі Гострої Брами, висічено міського герба - вояків на скакучих конях.

Герба цього Вільно отримало ще за часів Великого Князівства Литовського,

і зветься він Литовська Погоня.- Прим. авт.