Микола Гумільов

Любов

Перекладач: Є.Маланюк

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Вона вже не раз випливала

Із бруду міського каналу,

Де гостро і тонко тремтів

Відбиток ліхтарів.

І в тихім гаю безсило

В петлі на вербі висіла,

В петлі - вона, Дездемона,

Пробачена й смертно-сонна.

І десь, в спорожнілім домі,

На кров'ю залитій соломі,

Цікаві знаходили люди

Її прострелені груди.

Та невже ж через сі ось помилки,

Через руки, на котрих кров,

Бідних серцем, слабких і тільки, -

Ми зрадим її, любов.