Стефан Малларме

Квіти

Перекладач: М.Москаленко

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

У перший день буття з обвалів світлоти,

Блакиту й золота, і з зорних криг, о Дбала.

Великі чашечки квіток створила ти

Для юної землі, яка ще бід не знала:

Квіт гладіолуса, мов шиї лебедів;

Божистий лавр для душ на обширах вигнання,

Рум'яний, наче перст, що серафім підвів,

І червонить його незаймане світання;

І гіацинт, і мирт, що між зірниць холов;

Троянду, що таїть жіночих тіл принаду,

І зрошує її сяйлива й дика кров

У весняних садах, - жаску Іродіаду*!

І лілій білину явила Ти, - аж там,

Де тихо плюскотять моря зітхань чудовні,

На зблідлих овидів блакитний фіміам

Летить вона до сяйв заплаканої повні!

О Божа Мати! Ось хвалінь щедротна дань!

Для тебе - систрів згук із дольніх цих околів!

Хай мовкне відгомін у небесах смеркань,

В екстазах поглядів, у зблисках ореолів!

Щедротно Ти земну обдарувала твердь,

Та серед чашечок розкритих ще одна є:

Квіт, ладний принести благоуханну Смерть

Поету, що життя всякчас його вбиває.

---------------------------

*Іродіада (7 до н.е. - 39) - дружина іудейського царя Ірода Антипи:

домогалася смерті Іоанна Хрестителя.