Теогнід

Вірші

Перекладач: Андрій Содомора

Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

* * *

Крила тобі дарував я, на них понад морем безкраїм,

   Над суходолом усім легко ширятимеш ти.

Де б лиш гостина яка не була,- завітаєш на неї:

   У багатьох на вустах буде імення твоє.

В розквіті літ юнаки на тонких голосистих сопілках

   Будуть на славу тобі милих пісень награвать.

А як у темінь землі, в многослізну оселю Аїда,

   Де клубочиться пітьма, зійдеш по стежці сумній,-

Славу гучну зберігатимеш, Кірне, й тоді, після смерті:

   Пам'ять незгладна тобі суджена серед людей.

Будеш на всіх островах і по цілій Елладі кружляти,

   Над глибиною морів, де тільки риби живуть.

Не колісницею і не судном - а фіалковінцевих

   Муз величаві дари світом нестимуть тебе.

В кожній, яка вже звучить і яка ще звучатиме, пісні -

   Ти, поки сонце й земля, поки є люди на ній.

Я ж не доможусь од тебе хоча б непомітної ласки,

   Тішиш словами мене, мовби дитину малу.

* * *

Тіло бездушне моє не окутуйте саваном царським -

   Дайте живому мені намилуватись життям.

Мертвому терня і килим пуховий - однакове ложе,

   Мертвий не чутиме вже - твердо чи м'яко йому.

* * *

Світом блукаючи, був я колись на землі Сіцілійській,

   Був на Евбейських долах, де виногрона рясні,

Й там, де Еврот комишами затінений, в Спарті славетній,-

   Всюди знаходив тепло, приязнь і ласку людей.

Та не раділа душа: ніщо інше на цілому світі

   Милим таким не було, як батьківщина моя.

* * *

Горе! Зазнавши біди, ворогам своїм лютим на втіху.

   Друзям на клопіт важкий нині на світі живу.

* * *

Підлому хто посприяв - той намарно потратив зусилля,

   Начеб зерном засівав сивого моря глибінь:

Море засієш - повік не діждешся ніякого жнива,

   Підлому зробиш добро - він не віддячить добром.

Підлого серце несите: хоч раз ти йому не догодиш,

   Він осквернить, осміє всі твої добрі діла.

Лиш благородний оцінить послугу і пам'ять про неї,

   Вдячність незмінну в душі буде повік берегти.

* * *

Тільки-но десь переливами ніжними флейта озветься,-

   Вже моє серце тремтить, вже воно рветься з грудей.

Мило, кружляючи келих, у колі флейтистів співати,

   Мило, торкнувши струну, звук чарівний наслухать.

* * *

Ворога ворог нелегко брехнею обплутає, Кірпе.

   Другові друга, повір, легко в оману ввести.