Теогнід

Вірші

Перекладач: Григорій Кочур

Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

* * *

Кірне, при доброму розумі бувши, тобі розповім я,

Щo від найкращих людей чути мені довелось.

* * *

Бідність найбільше гнітить благородного мужа, о Кірне,

Гірше, як старість важка, гірш, як пропасниця зла.

Щоб від нужди врятуватися, краще з високої скелі

Кинутись, краще знайти смерть у безодні морській.

Той, кого злидні спіткали, уже ні зробити не може,

Ані сказати чого - скутий у нього язик.

* * *

Зевсе, дивуюсь тобі я. Усім володієш ти світом.

Влада безмежна твоя. Слава велика тобі.

Серце і думка людини відкриті для тебе достоту;

Царю, потуга твоя рівних не має собі.

Чом же трапляється так, що всім посилаєш, Кроніде,

Долю однакову ти - праведним людям і злим,

Тим, що добро і покору шанують, і тим, що душею

Несправедливі, всякчас намірів повні лихих?

* * *

Правду говорять, мій Кірне: найкраще в людині - то розум,

А недоумство людське справді найгірше за все.