Валерій Брюсов

Вірші

Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги:Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990, т. 1,

Ми

В морі широкім, розбурханім світі

   Ми - сплески найвищих валів.

Солодко й чудно теперішнім жити,

   Надією повниться спів...

Ти щастя взяв собі в обладу,

Примусив слугувать тобі,

I всю свою всесвітню владу

На карту ставив в боротьбі.

Від слави вірної сп'янілий,

Ти йшов, валив міцне, слабе,

I стало під кінець несила

Самій землі носить тебе.

Світ випроставсь, і ти, безвладний,

Як лист, на вітрі знявся сам,

Подався в далеч безоглядну

I впав серед бескетів, там,

Де на незміренім просторі

На тебе ждав, одколи світ,

Піднесений з безодні моря

Підніжжям гордим твій граніт...

I радісно в нічнім спокою

Свою самотність привітав,

Упився срібною росою

Холодних і зцілющих трав.

I враз таким безповоротним

Мені з'явився рідний дім

З димком легким і безтурботним

Над нашим річищем сухим,

Де в свій дитинний вік відрадний

Носив я в серці скарб чуття,

Все, що розвіяв марнотратно

По буйних бeнкетах життя...