ТИМОФІЙ БОРДУЛЯК
ДІД МАКАР
(Скорочено)

II
      Катерина Грущиха від шістьох неділь повдовіла. Єї чоловік Семен Грушка, халупник1[1] був тверезою і роботящою людиною: працював, заробляв, тиснув гріш до гроша, зодягав і живив себе, жінку і п'ятеро дітей. Та лучилася ему нещаслива пригода...

В одній руці мав він грубу суковату палицю, а в другій тримав подерту шапку і, дивлячись вперед себе в землю, щось перебирав губами. Міг би хто думати, що він, як звичайно, шептав молитви. Але він не молився. Він, ідучи дорогою, думав і шептав сам до себе тихі слова.
      "Ну, аж нині виджу, що я багач, і то ще який! - мурмотів він під носом...

      
      Ill
      Дід Макар був громадським дідом5[5]... Він тут осів віддавна, і для того6[6] всі єго добре знали: і старе, й мале. Старі люди тямлять, як ще по угорській війні прийшов звідкись в білім кабаті7[7] і в синій жовнірській шапці та став найматись по господарях до роботи...