ВОЛОДИМИР БРОВЧЕНКО
ДВА ХЛОПЧИКИ

           Два хлопчики в зелену пору року
           До лісу вийшли,- вікових дібров.
           Один із них прискалив миттю око
           Й прикинув діловито: "Скільки дров?"
            
           А навкруги і щебетало, й квітло,
           Як сто віків тому, так і тепер...
           Не стримавсь другий хлопчик:
           "Скільки світла!"
           Промовив і, схвильований, завмер.
            
           Два хлопчики... І ліс так пильно в вічі
           Дививсь сусідам димокурних труб.
           Він ще не знав, хто буде тут лісничим:
           Чи садівник життя, чи дроворуб...