ДЕЗЕРТИР
              
              Ой сів же він при столику,
                 При світлі думав,
              Писаннячко дрібнесеньке,
                 А він го читав.
              
              Писаннячко дрібнесеньке,
                 Листочок - як сніг;
              Склонив же він головоньку
                 К столові на ріг.
              
              "Ой ненечка старенькая
                 Ми пише в одно,
              Що там зима тяженькая,
                 А їй студено;
              
              Нема, нема єї кому
                 Врубати дрівець,
              Бо їй синок один в дому,-
                 Цісарський стрілець"
              
              І схопився, як поломінь,
                 Полетів, як птах,
              А вітер з ним не йде вдогіїїь,
                 Бо годі му так;
              
                 Бо він летить до матоньки
                    Старої домів,
                 Дрівець єї врубатоньки,
                    Би хатку нагрів.
                  
                 [1861]