| На странице «Брат на брата» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
БОРИС ГРІНЧЕНКО
БРАТ НА БРАТА
І
Учитель ладинської школи Євген Корецький, прокинувшися в своїй камері 18-го листопада 1905-го року, зараз згадав, що сьогодні якраз виходить два місяці, відколи він попавсь у неволю. Він поїхав до Києва, потрапив туди саме тоді, як вийшов маніфест 6-го серпня про Державну Думу...
На допитах йому казано:
- А, вы там конституционные приговоры составляете!.. Народные избранники!.. Школа украинская!.. Контроль над бюрократиею!.. Ну-с, - так обождите немного: вы очень поторопились!..
Відома річ, що й арештовано його найбільше через ту справу з "конституционным приговором"...
.. Другого разу його може не бути, і тоді... З чого ж тоді вони житимуть? А може вже й тепер треба про це питатися? Хіба він знає? Скільки вже часу ніяких звісток з волі! Спершу він мав деякі, бо приходили до тюрми нові арештовані. Знав, що з Японією вже замирили, знав про всякі розрухи... Але от уже три тижні нікого нового не приводять, забрали й тих, що сиділи з ним у камері, - ні газет, ні людей: нічого не знає, що діється за цими мурами...
Стр. 1
.. Вернувся на село вже з книжечками, а тоді й справді за його слідом приїздив аж двічі агітатор, організував їх... На другій збірці було там кілька й наших... та вони не пристали.
Таля глянула на хлопця-поштаря, що дрімав на передку, і, зовсім притулившись на груди до чоловіка, заговорила тихше:
- Був і в мене...
..
- Не знаєш, хто там у їх? Таля назвала декого.
- Так собі люди, - промовив Корецький. - Ну, та все ж добре, що вони ворушать людську думку.
- Та це добре... погано тільки, що трохи задираються з нами... А завзятий народ...
Ось уже замигтіли перед ними вогники в вікнах ладинських хат, і незабаром вони в'їхали в село. Поштар прокинувся, свиснув на коней, ляснув батогом, і коні побігли швидше.
Дарма, що буденний день, а на вулиці було чимало народу, найбільше чоловіків, і всі про віщось жваво розмовляли...
Стр. 3
Порожня була й одежна шафа з вирваними дверками, але трохи пороздираної одежі де-не-де валялося по хаті.
У кухню тільки глянув, проходячи проз неї - там була купа побитого череп'я. Вийшов у сад.
Зараз од вікон тяглися білі смуги пущеного на вітер пір'я...
Таля й він плакали з радощів, що вже не буде більше неволі й мук, насильства й крові...
Пройшов далі і вийшов у хвіртку. Стежка від неї збігала вниз, в'ючися по кручуватих ребрах яру. Корецький пішов нею, помалу ступаючи. Побачив на стежці ніж з виделкою; трохи нижче блищав долі загублений грант з самовару...
Видрався скоро і стояв уже біля цегельні, але в голову знову застукало, почала обнімати млость. Боявся, що впаде, не хотів лежати тут і ввійшов у темну шопу. Хитаючися, пройшов аж до краю її, аж туди, де колись ховався з дітьми від дощу, і впав там на солому, втративши притомність.
Два знайомих голоси:
- Та нема його тут, - казав один; і Корецький добре пізнав Валюшного...
Стр. 6
|
