| На странице «Коні не винні» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
КОНІ НЕ ВИННІ
Оповідання
- Савка! Де мій одеколон?
Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні.
Стояв упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях, і нетерпляче стежив, як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами лівреї...
Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали "червоним" і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належать до тих, хто її обробляє. "Пора нам розстатися вже з пануванням", - подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет, і, прийнявшись за правий, згадав одразу, як гула радісно сходка, коли він поясняв їй права народу на землю...
Аркадій Петрович поклав гребенем борозни на рідкому волоссі, розчесав вуси, на кінчиках жовті, і довго любувався сухим високим чолом та благородним панським обличчям, що одбивалось в синявих водах туалетного дзеркала.
Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок, і се його турбувало: "Треба знову класти примочку!" Збоку на носі він вгледів прищик, дістав з несесера кольдкрему, помазав й припудрив...
Стр. 1
. - розсміявся Аркадій Петрович. - То ж скоти, а то люди...
Ну, починались тексти з святого письма. Антоша терпіти не міг їх. Він кинув в куток кімнати зібгану хустку, а Нептун скочив й приніс. Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом...
Вони почекають.
Аркадій Петрович нізащо не хтів... Він вже скінчив. Мужики увійшли і купою стали біля порога. Був межи ними і Бондаришин, що гроші узяв, а не виїхав нині на панове сіно.
- А що скажете, люди?
Люди мовчки тупались на однім місці, білі, як вівці в своїх полотнянках, і дивились на блискучий посудою стіл, за яким засідали пани і собаки...
.. - додав Марко...
- Та й пан самі нам казали... - не втерпів Панас. А Бондаришин вже закінчив:
- От громада і присудила... Будемо одбирати землю од пана...
- Що?
Аркадій Петрович несподівано крикнув...
Стр. 1
- Ну, маю, серце.
- Тут не до жартів. Ти повинен до губернатора їхать...
Аркадій Петрович знизав плечима і одвернувся.
- Треба прохати, щоб він зараз прислав козаків.
- Вибачай, Соню, ти говориш дурниці...
..
Але він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати. Кричав, весь червоний і мокрий, тупав ногами і так махав руками, наче перед ним була не жінка, а навісні козаки.
Так з розмови нічого й не вийшло, тільки вечерю йому зіпсували...
.."
З'їв без апетиту сніданок і пішов по хазяйству. Обійшов сад, шпихліри, тепер замкнені, під якими підкасана Мотря годувала гусей, порожні удень хліви, звідки з глибоких чорних отворів йшов їдкий запах.
Хурман на подвір'ї мив фаетон.
Потому заглянув до стайні...
Стр. 2
|
