Григорій Квітка-Основ'яненко
С В А Т А Н Н Я Н А Г О Н Ч А Р I В Ц I

Малороссийская опера в трех действиях

ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА:

П р о к и п Ш к у р а т - обыватель из-за Лопани.
О д а р к а - жена его.
У л я н а - дочь их.
О л е к с и й - помещичий крестьянин.
П а в л о К а н д з ю б а - обыватель из-за Харькова...

О д а р к а (выходит из избы, не выходя со двора). А куди-то вже потяг, йолопе? Чи то вп'ять на вольну? Вернися лишень сюди!
П р о к i п (с неудовольствием, в сторону). От чортова доглядачка! Таки i вздрiла! (Кричит ей с досадою). Чого там вертатися? Нiколи!
О д а р к а. Яке там нiколи припало? Вернися, бузовiре! (Он ее не слушает, она ему грозит кулаками)...

Ввалився у провалля оттам на Холоднiй горi та й спав цiлу нiч. Ще то навдивовижу, як тебе москалi не обiдрали? Чи то ж не стид та й не сором? Гай, гай! Побила мене лиха година та нещаслива! Занапастила я свою головоньку з таким п'яницею! Тiльки б йому по вольним i шлятись!..
П р о к i п. Оттак пак! А чому вольну зробили далеко? Постановили б її ось тут, на нашiй вулицi, так би я випив та й додому потрапив би, а то бiда! Iдеш, iдеш, поки до тiєї вольної дiйдеш!
О д а р к а...

Тяжко, важко розставатись!

Що ж? Нехай же хоч i прийде.

В ноги їй оттут впаду.

Слiзоньками обiллю.
У л я н а.


Станьмо ми її молити,

Станьмо жалiбно просити:


(вместе)

Не розлучай нас, мамо рiдна!


Ой, дай пожити ще нам, бiдним!


Не пий, не пий ти нашой кровi,

Не розривай мiж нас любовi!


У л я н а...

Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени її у потилицю!
У л я н а. Та iду, зараз iду. - Олексiєчку! не втiкай вiдсiля; я швидко вийду. За слiзоньками i не їстиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор).
С т е ц ь к о...

О л е к с i й (успокоившись). Дурний i я, що з дурнем зв'язався. Що, менi робити? Де ськати помочi? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит).
С т е ц ь к о (осматривается во все стороны и, не видя Олексия, бегает и кричит)...

Де то вiн шляється?.. О, лиха моя година! (Поет).



Та лиха ж моя година!

Мене мати втопила:

За п'яницю вiддала,

Щоб я, бiдна, пропала!

Була собi попiвна,

Меж дiвками королiвна;

Мудрi бублики пекла

I танок усiм вела.

Тепер куди гожуся?

З п'янюгою вожуся!

Нi з ким взяти поради

I совiту подати...

П р о к i п (вставая). А може, i справдi, що я батько?

О д а р к а. Ну, тепер кажи: чого ти на вольну ходив, коли я не велiла?

П р о к i п. Як чого? Пояса викупати. Хiба без пояса на сватаннi бути?

О д а р к а (скоро). А що ж, викупив?

П р о к i п (вяло). Та еж!

О да р к а. Де ж ти грошi узяв? Мабуть, у тебе є вони? Так ке сюди, на сватання треба...

З дiвчатами женихався,

Цо вулицям усе я щлявся.

А тепер уже не так;

Вже не той у мене смак.

Цур йому вже женихатись.


От на вольну швидч забратись.


Ой жiнки ви, цокотухи!


Не смашнiш ви вiд сивухи!


Хоч як хочеш, так цiлуй;

А смашнiш. як: буль, буль, буль!



О д а р к а...