Лепкий Богдан
       МАЗЕПА
        
        
       НЕ ВБИВАЙ
       ДОРОГОМУ ШВАГРОВI
       ІВАНОВІ ЛІЩИНСЬКОМУ
       В БОРИСЛАВІ
       У ЖОВКВІ
        
       Відколи Жовква Жовквою, таких Великодніх свят, як 1707 року, вона не переживала...

       Відвідували царя у Жовкві навіть такі вельможі, як краківський каштелян Януш Вишневецький та мазовецький воєвода Хоментовський. Вони без великого почоту і кроку ступити не вміли, тому-то на час такої гостини у місті за жодні гроші зайвої квартири не знайшов би...

Тому-то цар і писав до Апраксіна, щоб усі хлібороби, великі й малі, не тримали хлібів по клунях та по коморах, а закопували зерно в лісах та дебрях, звідки б ворог не легко міг його добути.
       Царські люди, навіть найчільніші, знайомилися тоді з його славною дубинкою і благословили такий день, коли їм поталанило не досвідчати царського гніву...

"Значиться, треба покарати. Важко".

       Нараз пригадав собі Чуйкевича. Не слід, щоб він був у таборі. Він же Кочубеїв зять. Казав покликати його.

        

       * * *

       "Ти не жінка, а козак...

Розумію і співчуваю тобі".

       Гетьман подав Чуйкевичеві руку: "Ще більше жаль мені твоєї дружини. Це ж донька, котра все ж таки батька свого любила. Не треба її саму в такому горю оставляти. Їдь у Батурин, розважай, потішай, кріпи. Скажи, що гетьман жаліє Мотрю Василівну і співчуває її горю, але, бачить Бог,- для загального добра треба завдати ґвалт своїм почуттям особистим"...

Що можна добре в землю зарити або замурувати, зарий і замуруй, що ні - приладь, щоб скоро можна на палуби покласти. Опіці Божій поручаю тебе".

       Гетьман пригорнув Чуйкевича до груди. Той чув, як щось здавило його за горло, запекло в очах.

       Насилу здержуючи сльози, вибіг з шатра...

Чечеля не підведеш. Він добре знає хитрощі воєнні. У війні не все побіджує лев, часом над ним бере перемогу лисиця, хитрощам покоряється хоробрість. Скрити свої наміри, щоб ворог не догадався про наші плани,- це головна річ. А друге - заставити його робити те, що нам пригоже, щоб він ускочив у яму, яку ми вигребли для, нього...

Але Чечель дуже добре бачив, що війська в ньому менше.

       І він довго пильно стежив за тим, куди це військо пішло. Під охороною темної осінньої ночі і мрячного світанку переправилися поодинокі частини через Сейм і зайняли становища перед Батурином із супротивного боку...

Перше враження, яке вони робили, це було завзяття. Про те, щоб здавати "президію" і мови не було. Здавалося, що коли б хто вихопився з такою гадкою, то його роздерли б на шматки, як зрадника.

       "Панове товариство! - почав Чечель.- Ворог хоче на нас вдарити ззаду, гадаючи, що ми всю свою увагу зосередили на його таборі...