УКРАЇНСЬКА МОВА

Пам'яті Т. Г. Шевченка

           Діамант дорогий на дорозі лежав,-
           Тим великим шляхом люд усякий минав,
           І ніхто не пізнав діаманта того.
           Йшли багато людей і топтали його.
            
           Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
           І в пилу на шляху діамант він найшов.
           Камінець дорогий він одразу пізнав,
           І додому приніс, і гарненько, як знав,
           Обробив, обточив дивний той камінець,
           І уставив його у коштовний вінець.
           Сталось диво тоді: камінець засіяв,
           І промінням ясним всіх людей здивував,
           І палючим огнем кольористе блищить,
           І проміння його усім очі сліпить.
            
           Так в пилу на шляху наша мова була,
           І мислива рука її з пилу взяла.
           Полюбила її, обробила її,
           Положила на ню усі сили свої,
           І в народний вінець, як в оправу, ввела,
           І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
           І на злість ворогам засіяла вона,
           Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
           І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
           І лихим ворогам буде очі сліпить.
           Хай же ті вороги поніміють скоріш,
           Наша ж мова сія щогодини ясніш!
           Хай коштовним добром вона буде у нас,
           Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
           Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
           Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"
            
           1885 р.