ЛІТО

                                  Топчуть ноги радісно і струнко
                                  Сонні трави на вузькій межі.
                                  В день такий віддатись поцілункам!
                                  В день такий цілим натхненням жить!
                                  П'яним сонцем тіло налилося,
                                  Тане й гнеться в ньому, як свіча,-
                                  І тремтить схвильоване колосся,
                                  Прихилившись до мого плеча.
                                  В сотах мозку золотом прозорим
                                  Мед думок розтоплених лежить,
                                  А душа вклоняється просторам
                                  І землі за світлу радість - жить!
                                  І за те, що стільки уст палило
                                  І тягло мене вогнем спокус,
                                  І за те, що замінить не сила -
                                  Ні на що - твоїх єдиних уст!