МУЖЧИНАМ
                            
                            Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
                            І у руці перо не зміниться на спис.
                            Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
                            З якої ви п'єте: змагайся і кріпись!
                            
                            І ми їх даємо не у залізнім гимні,
                            У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
                            Бо швидко прийде день і у завісі димній
                            Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.
                            
                            Ще сальви не було, не заревли гармати,
                            Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
                            Все, що дає життя іскристе і багате,
                            Мов медоносний сік, збираємо для вас.
                            
                            Гойдайте ж кличний дзвін!
                                        Крешіть вогонь із кремнів!
                            Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, -
                            Без металевих слів і без зідхань даремних
                            По ваших же слідах підемо хоч на смерть!