Афанасій Фет

Весна

Перекладач: М.Вороний

Джерело: З книги: Вороний М. ПОЕЗІЇ. ПЕРЕКЛАДИ. К.:Наукова думка,2003

І

Я прийшов до тебе, мила,

Розказать, що сонце встало,

Що його живуща сила

В листі променем заграла, -

І у лісі щохвилини

Кожна брунька оживає,

I лунає спів пташиний,

I нове життя буяє;

Що до тебе з тим же палом

Б'ється серце, ллється мова,

Що душа, пойнята шалом,

Вся тобі служить готова,

Що на мене повіває

Щастя, радість відусюди...

Щo співатиму - не знаю,

Але співів - повні груди!

II

Сонця промінь палкий грав на липах в садку,

Рисувала ти щось на блискучім піску.

Я думкам оддавався, я вірив весні, -

Але ти не сказала ні слова мені.

Я давно відгадав, що моя ти була,

Що для мене ти щастя своє віддала.

"Сталось так, - я казав, - не по нашій вині!"

Ти ж нічого на це не сказала мені.

Я стогнав, я благав, що не слід нам кохать,

Що нам треба в минулому все занедбать,

Що в прийдешнім цвітуть всі права красоти,-

I нічого мені не відмовила ти.

Я очей не відводив од тебе в труні:

Згаслу тайну хотілось пізнати мені,

На лиці твоїм вирок для себе знайти,-

I нічого... нічого не мовила ти.