Афанасій Фет

Вірші

Перекладач: М.Рильський

Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984

* * *

В борні житейській згубивши надію,

Стомивши душу на герці нерівнім,

Так часом дивно я очі закрию

І прозріваю у захваті дивнім.

Як тьма осіння, де сполох погасне,

Буденний морок ще глибше чорніє,

І тільки в небі, мов заклик прекрасний,

Сіяють зір озолочені вії.

Огні безмежні такі зрозумілі,

Така прозора безодня струмиста,

Що вічність я бачу крізь роки і хвилі

І сонце світів пізнаю променисте.

І нерухомо на розах багряних

Живий вівтар світотвору димиться.

В його диму, як в творчих оманах,

Вся сила тремтить і вся вічність сниться.

І що в етері безоднім розлито,

Душа і тлін, вогні і проміння -

Тільки твій відблиск, о сонце світу,

І тільки сни перемінні й хвилинні.

Крізь повів мрій підіймаюсь я димом,

І тану, і вію, й пливу мимоволі,

І все невловиме стає мені зримим,

І легко жить, і втишаються болі.

* * *

Шепіт... Ніжний звук зітхання.

Солов'їний спів...

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв.

Ночі блиск... Тремтіння тіней...

Тіні без кінця...

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця...

У хмаринках - пурпур рози.

Відблиск янтаря...

І цілунків пал, і сльози,

І зоря, зоря!

* * *

Встала хмарка пилу

Там, де небосхил...

Кінний то чи піший -

Закриває пил...

Бачу, вершник лине

На баскім коні...

Друже мій далекий,

Вість подай мені!