Артюр Рембо

Поезії в перекладі М.Лукаша

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

* * *

     О зaмки, о роки!

У всіх свої гріхи...

Чародіїв пильний учень,

Знаю: щастя неминуче.

Тож салют йому, салют,

Доки піє наш когут.

Вже нема чого й бажати -

Все обмислить мій вожатий.

Ні змагань, ані зусиль -

Щастя лине звідусіль.

     О замки, о роки!

Та коли воно відлине,

Прийде смерть тії ж хвилини...

     О замки, о роки!

Голодини

  Голоде мій, Анно,

  На осла негайно!

Тільки й є у мене смак

До землі й до залізяк.

Камінь, вугіль - то ж то сить,

Ще й повітрям закусить!

Звукопіллям

  Ти, мій голоде, крутись,

Тиць-тиць

  Між отруйних повитиць...

Їж, трощи бруківку злеглу,

Прастару церковну цеглу

I потопові сини -

Хліб долинний, валуни!

Голод мій - бадилля вітру,

  Синь бліда,

Ніби з раками живіт, ну -

  I біда.

Та земля вже зелениться!

В плодь сочисту я вгризаюсь,

I щирицю, й медуницю

На межі щиплю, мов заєць.

  Голоде мій, Анно,

  На осла негайно!

Вічність

Я знайшов, знайшов!

Що? Вічну Жизнь.

  Це моря шовк

  I сонця бризь.

Тож держись завіту,

Вічная душе,

Хоть ніч без привіту

  I день пече.

Далі від кагалу,

Від змагань загалу,-

До всіх мет мети

  Лети, лети...

I не буде паки,

I не треба даждь.

Лиш наука-мука,

Океан страждань.

Царства не благать

В бархаті багать,

Твій, душе, алмаз -

То великий Мус.

Я знайшов, знайшов!

- Що? - Вічну Жизнь.

  Це моря шовк

  I сонця бризь.