Артюр Рембо

Поезії

Перекладач: В.Ткаченко

Джерело: З книги: Зарубіжна література. Хрестоматія. 10 клас: У 2 т. /Автори-упорядники: В.В. Уліщенко, А.Б. Уліщенко - X.: Торсінг, 2002

Відчуття

У синіх сутінках піду я по стежках,

Топтатиму траву, торкатиму колосся,

I, мріючи, росу відчую на ногах,

У леготі моє розтріплеться волосся...

Зім'яті лілії ронитимуть зітхання;

З вільшини сонної, пристанища птахів,

Долине інколи кралате тріпотання:

- А з золотих зірок озветься дивний спів.

ІІ

Бліда Офеліє! Тобі, мов сніг, сліпучій,

Поринуть довелось у плин - без вороття!

- Тому, що вітровій норвезький, знявшись з кручі,

Терпкою вольністю тебе манив, дитя;

Тому, що в подуві, що хвилив кожний волос,

Тобі, замріяній, приніс він дивний спів;

Тому, що вчула ти Природи владний голос

У скаргах дерева, в зітханнях вечорів;

Тому, що рев морів, хрипкий і люті повний -

Як на твої чуття, був надто грізний він;

Тому, що лицар твій, безумний та безмовний,

Одного ранку сів коло твоїх колін!

Свобода! Небеса! Кохання! О Причинна!

Ти танула від мрій, мов білий сніг в огні;

I слово марища душили безупинно...

Скажено хлюпали припливи океанські,

А я, колись глухий, як мозок дітвори,

Все за водою плив! I заколот гігантський

Зняли Півострови, простори і вітри.

Моє пробудження благословили шквали.

Мов корок, танцював я на морських валах,

Що їх візничими утоплених прозвали,

I десять діб вогнів не бачив по ночах...