Айзек Азімов

А якщо...

     Звісно, Норман і Ліві спізнювалися - коли поспішаєш на потяг, останньої хвилини неодмінно щось та затримає, - і у вагоні майже не залишилося вільних місць. Довелося сісти попереду, таким чином, що погляд упирався в лавку навпроти, обернену спинкою до руху і таку, що тулилась до стінки вагону...

     "Ми підходимо один до одного, Ліві, це головне, - казав  він. - Коли вирішуєш головоломку і один шматочок в точності підходить до іншого, значить саме він тут і потрібен. Ніякий інший не підійде. Ну, а мені не підійде ніяка інша жінка".

     А вона сміється й відповідає:

     "Якби того дня ти не сів у трамвай, ми б, напевно, ніколи б і не зустрілися...

І через те, що вони одружені вже цілих п'ять років, вони вирішили це відсвяткувати і їдуть на тиждень до Нью-Йорка.

     Тут вона повернулася до сьогодення:

     - Невдалі нам все ж таки попалися місця.

     - Так, вірно, - сказав Норман...