Фрідріх Дюрренматт

Аварія. Одна з іще можливих історій

Перекладач: Катерина Гловацька

Джерело: З книги: Дюрренматт Ф. Суддя та його кат: Романи. Повісті.- К.: Дніпро, 1989

Частина перша

Чи бувають ще історії, гідні уваги, історії для письменників? Якщо хтось не хоче говорити про себе, романтично, лірично узагальнювати своє "я", якщо він не відчуває потреби оповідати про свої сподівання й поразки, про те, як він спить із жінками, оповідати щиро - наче щирість може все це піднести до узагальнення, а не просто надати йому медичної чи, в кращому разі, психологічної вартості,- якщо хтось не хоче цього робити, а воліє скромно лишитися в затінку, тактовно приховуючи особисте, вдивляючись у своє творіння, як різьбяр у свій матеріал, формуючи його та навчаючись на ньому і, мов деякі класики, намагаючись не перейматися зразу відчаєм, коли звідусіль витикається очевидна нісенітниця, тоді писати стає ще важче, самотніше й непотрібніше; добра оцінка в історії літератури нічого не варта - хто тільки не діставав добрих оцінок, яке тільки партацтво не відзначувано! - та вимоги дня важать куди більше...

Тоді виникає почуття, що більше нема чого розповідати, що слід поважно подумати про відставку, можливо, варто ще написати кілька сторінок, але взагалі лишається тільки вдатися в біологію - аби хоч подумки наблизитися до цього виверження людства, до майбутніх мільярдів, до жіноцтва, що без упину їх народжує,- або в фізику, в астрономію, щоб скласти собі уявлення про ту клітку, що в ній ми тупцюємось...

Доля покинула кін, де йде вистава, і чатує за лаштунками: не кажучи вже за ходову драматургію, на першому плані завжди лиховини, хвороби, кризи. Навіть війна починає залежати від того, чи провістить електронний мозок її рентабельність, хоча відомо, що цього не станеться, поки лічильні машини працюють правильно...

Прокурор зацікавлено звів очі від телячих нирок на комівояжера.

- Геть позбутися, приставити ножа до горлянки, чиконути - якісь не дуже гарні слова, любий Трапс.

Головний представник засміявся.

- Звісно, їх треба розуміти в переносному значенні.

- А як здоров'я пана Гігакса, шановний друже?

- Він торік помер...

- Чудово! - сказав він і догладив свої чорні вуса.

По тому він замовк і знову заходився їсти.

Прокурор урочисто підняв келиха.

- Панове,- сказав він,- з цього приводу покуштуймо "Пішон-лонгвіль" 1933 року. Добре бордоське - до доброї гри!

Вони знову цокнулись і випили один за одного...

Мені досі не траплявся підсудний; що з таким незворушним спокоєм вибовкував би вкрай необережні речі.

Трапс засміявся:

- Не бійтеся, любий сусіде! Коли почнеться допит, я голови не втрачу.

В кімнаті запала мертва тиша, це вже вдруге. Ніхто не чвакав, не сопів.

- Бідолаха! - простогнав захисник...

- Старому шахраєві все виляпав один із його порядних ділових друзів.

- А навіщо?

- Хотів мені нашкодити. Він завше до мене вороже ставився.

- Бувають же на світі такі люди,- здивувався прокурор.- А як же дізнався той порядний добродій про твої стосунки з нею?

- Я сам йому розповів...

Старий гангстер так зневажливо ставився до мене, що я й не думав виявляти до нього поваги.

На якусь мить у кімнаті знову запала тиша, мертва тиша, а тоді знявся галас, гомеричний регіт, радість, буревій захвату. Мовчазний лисий дідуган обійняв Трапса, розцілував, захисник так реготав, що загубив пенсне - хіба ж на такого підсудного можна гніватись,- а суддя й прокурор тим часом витанцьовували по кімнаті, гупаючись об стіни, тисли один одному руки, вилазили на стільці, били пляшки, не тямлячись з утіхи...

Згодом йому повелося вже краще, він увійшов до фірми і став членом ліберальної партії, на протилежність своєму батькові - марксистові. Та, насилу видряпавшись на дерево, хто ж спочиватиме на нижній гілці, коли вгорі, на самому вершечку, висловлюючись поетично, видно інші гілки з іще кращими плодами? Правда, заробляв комівояжер непогано, ганяв на своєму "сітроєні" від одного текстильного підприємства до іншого, на машину не нарікав, але наш любий Альфредо бачив, як лівобіч і правобіч виринали автомобілі нових зразків, випереджали його або мчали навстріч...