Іван Бунін

Легкий подих

Перекладач: А.Уліщенко, О.Уліщенко

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія: 11 кл.- Х.: Світ дитинства, 1992.

На цвинтарі, над свіжим глиняним насипом, стоїть новий хрест із дуба, міцний, важкий, гладенький.

Квітень, дні сірі; пам'ятники цвинтаря, просторого, повітового, ще здалеку видно крізь голі дерева, і холодний вітер дзвенить і дзвенить порцеляновим вінком коло підніжжя хреста...

Як же акуратненько зачісувалися її подруги, якими чепурненькими були, як стежили за своїми стриманими жестами! А вона нічого не боялася - ні плям від чорнила на пальцях, ні розпашілого обличчя, ні розкуйовдженого волосся, ні оголеного коліна, коли, бувало, впаде. Якось непомітно, хоч вона про те зовсім не дбала, прийшло до неї все те, що так вирізняло її протягом останніх двох років з усієї гімназії, - вишуканість, ошатність, спритність, ясний блиск очей...

Зима була сніжна, сонячна, морозяна, рано сідало сонце за високий ялинник засніженого гімназичного саду. Завжди погоже, променисте, воно обіцяло на завтра мороз і сонце, гуляння на Соборній вулиці, рожевий вечір, музику, а на ковзанці в міському саду веселу юрбу, серед якої Оля Мещерська здавалася найбезтурботнішою, найщасливішою...