Микола Тихонов

Балада про синій пакет

Перекладач: Микола Бажан

Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

Лікті різали вітер, майнув переліг.

Чоловік ледь добіг, почорнів, ліг.

Ліг до вогню, прохрипів: "Коня!"

Для відпочинку немає дня.

А кінь ударив, закусив мундштук.

Чотири копита і пара рук.

Озеро - в озеро, шляху стяга.

Небо зігнулося, як дуга.

Мов телеграма, летить земля.

Дзвонять дзвоном лунким поля.

Не птах і не маятник - серце коня,

За кілька годин воно хід зупиня.

Два кроки - стрибок, і кінь поник.

Один прийшов на вокзал чоловік.

Він дихав, як міх, раз у раз.

Вокзал сказав йому: "Гаразд".

"Гаразд",- прошумів йому паротяг

І синій пакет повіз по путях.

На північ він пакет, хитаючись, віз.

Тільки цокіт коліс, тільки цокіт коліс.

Верст сімдесят вже проїхав лист,

На сімдесят третій - над річкою міст.

Динаміт і бікфордів шнур - це брати,

І вагон за вагоном летять з висоти.

Капуста і соняшник, будка й штахет,

Комендант простий, і простий пакет.

А льотчик упертий, ще й випив юнак,

І зеленою кров'ю впивсь літак.

Ударило в небо чотири крила.

Імла захиталась, імла попливла.

Ні прожектора, ні зірок,

Ні шелесту поля, ні шуму річок.

З плечей уже звалюється голова.

Тула майнула - пливе Москва.

Але заснуло кермо на льоту,

Проспало кермо висоти висоту.

Назустріч порвисто мчить земля.

Біжать, мов спутані, люди здаля.

Сказав - набилась в рот пилюга:

"Спочатку пакет, тоді нога".

Пустка в Москві, кругом тишина,

Місто прокидатися почина,

І Кремль іще спить в ранковій млі,

Та люди ніколи не сплять в Кремлі.

Грязюка і кров на пакеті лежить.

І чоловік розірвав його вмить.

Глянув і руку обтер об мундир,

Зім'яв і відкинув набік папір:

"На тридцять хвилин запізнився лист.

Не треба - вже знаю його я зміст".