Октавіо Пас

Відсутній (Фрагмент)

Перекладач: П.Марусик

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

І

Боже ненаситний, що живишся моїм безсонням;

Боже спраглий, що гамуєш свою вічну спрагу моїми

                                            сльозами,

жорстоким вогнем і ядучою сіллю;

Боже порожній, що вдаряєш мене у груди кинжалами

                                              туги,

       спустошуючи чимраз глибше;

Боже пустельний, безплідна скеле, моїм благанням омита;

Боже німий, що на мовчання людини, яка запитує,

         відповідаєш мовчанням, яке душить;

Боже порожнистий, Боже-ніщо, мій Боже:

кров,

сльози й злостива жадоба,

кривавий брід мене виводять

з моєї пустелі.

Кров землі,

кров тварин і оспалих рослин,

скам'яніла кров-мінералів,

кров вогню, що дрімає в землі,

Твоя кров,

кров шаленого вина, яке навесні співає,

Боже стрункий і сонячний,

Боже воскресіння,

зранююча зірко,

безсонна флейто, що здіймаєш своє ніжне полум'я

          серед падаючих тіней,

о Боже, що скликаєш на свята шалених жінок

і змушуєш їх крутити глобусами животів і дикими сідницями,

нерухомими, електричними персами,

крокуючи божевільним і нагим Всесвітом,

спраглим простором обваленої ночі.

Кров,

кров, яка ще досі обагряє Тебе вогненними блисками,

смиренна кров планети,

кров, пролита жертовної ночі,

кров невинних і безбожників,

Твоїх ворогів і Твоїх справедливців,

кров Твоя, кров Твоєї самопожертви.