Оскар Уайльд

Портрет Доріана Грея

Перекладач: Ростислав Доценк

Джерело: З книги:Вайльд, Оскар. Портрет Доріана Ґрея: Роман: Для ст. шк. віку / Пер. з англ. та прим. Р. Доценка; - К.: Школа, 2003.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrcenter.com

Передмова

Митець - творець прекрасного...

Ото й усе.

Ненависть XIX сторіччя до Реалізму - це лють Калібана, що побачив свою подобу в дзеркалі.

Ненависть XIX сторіччя до Романтизму - це лють Калібана, що не побачив своєї подоби в дзеркалі.

Моральне, життя людини - для митця лише частина об'єкта. А моральність мистецтва полягає в досконалому використанні недосконалих засобів...

Ті, що силкуються розкрити символ, ризикують також.

Глядача, а не життя - ось що, власне, відображує мистецтво.

Суперечки з приводу мистецького твору свідчать, що цей твір новий, складний і життєздатний.

Коли критики розходяться в думках - значить митець вірний собі...

Але, сподіваюсь, ви невдовзі повернетесь?

- Ні, мене в Англії не буде з півроку. Я маю намір найняти в Парижі робітню і замкнутися, аж поки скінчу одну велику картину. Та я не про себе хотів з вами поговорити... А ось і ваш під'їзд. Можна, я зайду на хвилину? Мені треба дещо вам сказати.

- Прошу, прошу, любий Безіле...

. Що ж, заходьте, а то туман забереться в дім. Тільки майте на увазі: ніяких серйозних матерій. У наш час нема нічого серйозного. Принаймні не повинно бути.

Голворд лише крутнув головою і слідом за Доріаном пройшов у його бібліотеку. Там у великому каміні яскраво палахкотів вогонь. Горіли лампи...

Мені він не подобався, але я нічого не міг йому закинути... Знаєте, отак хіба часом приверзуться всілякі дурниці!.. Він і справді був дуже відданий мені і, здається, з жалем у серці покидав мій дім... Ще бренді з содовою? Чи, може, рейнвейну з зельтерською? Мені більше до смаку рейнвейн. В сусідній кімнаті, певно, знайдеться пляшка...

- Ми всі так охоче віримо в інших, тому що боїмося за самих себе. Основа оптимізму - голий страх. Ми здаємось собі-великодушними, коли покладаємо в ближньому чесноти, корисні для нас. Похваляємо банкіра, сподіваючись підвищити свій кредит у банку, і наділяємо шляхетними рисами навіть розбійника - в надії, що він пожалує наші кишені...

- Ніколи я ще не був такий щасливий! Звичайно, це випало несподівано, як взагалі буває з чарівним у житті. Хоча мені здається, що саме цього я завжди й прагнув.

Він аж пашів від збудження й радості і виглядав навдивовижу прегарним.

- Бажаю вам щастя на ціле ваше життя, Доріане! - сказав Голворд...

Сібіл грала Розалінду. Декорації були, як завжди, жахливі, Орландо смішний по саме нікуди... Але Сібіл! Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті, коли вона вийшла на сцену, прибрана за хлопчика. На ній була зеленава оксамитова куртка з світло-коричневими рукавами, щільно по нозі брунасті штанці, вишукана зелена шапчина з соколиним пером під пряжкою і плащ із каптуром...