Осип Мандельштам

За розбурхану доблесть майбутніх віків...

Перекладач: Ю.Андрухович

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

За розбурхану доблесть майбутніх віків,

За високе у душах людських

Я позбавлений чаші на учті батьків

І спокою, і честі, і втіх.

Впав на плечі мені лютий час-вовкодав,

Та не вовчий живе в мені дух,

Ти запхай мене краще, мов шапку в рукав,

У гарячий сибірський кожух.

Щоб не бачити бруду, в якому людці:

Лиш колеса криваві та гній.

Щоб до ранку світились блакитні песці

У прадавній принаді своїй,

Вкрий мене в єнісейських ночей глибині,

Де сосна до зірок дістає,

Бо ж не вовча та кров, що живе у мені,

І мене тільки рівний уб'є.