Сапфо

Діви Нереїди, нехай щасливо...

Перекладач: Григорій Кочур

Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

Барвношатна владарка, Афродіто,

Дочко Зевса, підступів тайних повна,

Я молю тебе, не смути мені ти

      Серце, богине,

Але знов прилинь, як колись бувало.

Здалеку мої ти благання чула,

Батьківський чертог кидала й до мене

      На колісниці

Золотій летіла ти. Міцнокрила

Горобина зграя, її несучи,

Над землею темною, наче вихор,

      Мчала в ефірі.

Так мені являлася ти, блаженна,

З усміхом ясним на лиці безсмертнім:

"Що тебе засмучує, що тривожить,

      Чом мене кличеш?

І чого бажаєш бентежним серцем,

І кого схилити Пейто1 повинна

У ярмо любовне тобі? Зневажив

      Хто тебе, Сaпфо?

Хто тікає - скрізь піде за тобою,

Хто дарів не взяв - сам дари нестиме,

Хто не любить нині, полюбить скоро,

      Хоч ти й не схочеш..."

О, прилинь ізнов, од нової туги

Серце урятуй, сповни, що бажаю,

Поспіши мені, вірна помічнице,

      На допомогу.

--------------

1 Пейто - богиня умовляння, переконування,

супутниця й помічниця Афродіти і Гермеса.