Стефан Георге

Данте і поезія доби

Перекладач: І.Костецький

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Як я при брамі тремтячи схиливсь

Узрівши Найблаженнішу · згадавши

В гарячці ті гіркотні ночі · й друг

За мною стежив спочутливо · й дихав

Я нею лиш і співом їй моїм:

На сміх я людям був · бо не стрясуть їх

Любовні наші скарги - коли ми

Минущі в мріях живемо як вічні.

Змужнів я · вразила мене ганьба

Держав спустошуваних лже-вождями...

Де лиш рятунок мрів - я йшов на поміч

Добром і духом з руйначем боротись.

Відплачено мені було вигнанням

І я роками під дверми чужими

Жебрачу на наказ дурних - от-от

Вони вже прах без назви · я ж існую.

Як потім мій багатобитий шлях ·

Мій біль на наші самохитні муки ·

Мій гнів на літеплих зіпсутих ницих

Загус у мідній формі: вчули многі

Як тільки щез їх страх - луну грімку

І хоч не відчував ніхто з них кігтів

Та й жару в серці: з Адідже до Тібру

Набухла слава про ізгоя житло.

Та коли світу я уник · долини

Узрів Блаженних · янгольські хорали

Сприйняв і передав: то мою гарфу

Прозвали здитинілою.. о глупі!

Я з печі головешку взяв ·роздув -

Бурхнуло пекло · та вогню я прагнув

Щоб опромінити любов найвищу

І провістити сонце і зорю.